Португальська гітара: що це таке

Дванадцять струн, шість пар

Дванадцять сталевих струн розташовані на інструменті у шістьох парах по дві, тож кожна нота звучить парою струн, налаштованих разом. Корпус має грушоподібну форму, а інструмент має власний стрій і власне місце в португальській музиці, передусім у фаду. На концерті це інструмент, який ви почуєте найвиразніше поряд із голосом співака.

Звідки він походить

Середньовічна цитола — його далекий предок, а сліди його використання в Португалії сягають тринадцятого століття. Цитри були популярні в Європі з шістнадцятого до вісімнадцятого століття, а скульптура близько 1680 року в монастирі Алкобаса зображує прямого предка. Англійська гітара, різновид цитри, з'явилася близько 1750 року, і її вплив зберігся в налаштуванні годинниковими ключиками, розмірі, шестипарному струнному ряді та натуральному строї. Португальські майстри згодом розширили корпус, подовжили мензуру та розширили гриф, що надало інструментові його теперішньої форми.

Віяло та годинниковий ключик

Найхарактерніша частина португальської гітари — на головці: віялоподібна металева пластина з ключиками для налаштування. Це один із небагатьох інструментів, які досі використовують механізми з годинниковими ключиками, також відомі як механізми Престона, що обертаються маленьким ключиком. Віяло також прикрашає інструмент, а мотив на головці різниться залежно від міста. Лісабонська гітара зазвичай має завиток, званий caracol, а коїмбрська — краплю, звану lágrima.

Лісабонська та коїмбрська гітари

Грають на двох моделях. Лісабонська гітара налаштована на тон вище, у ре, має мензуру 445 міліметрів, ширшу деку та коротший і вужчий гриф. Коймбрська гітара налаштована в до, має мензуру 470 міліметрів і простішу конструкцію, що дає темніше звучання. Коймбрські виконавці досі послуговуються лісабонськими назвами нот, тож їхнє до зветься ре. Різниця полягає також у традиції: коймбрське фаду виросло довкола університету, а лісабонське — у старих робітничих кварталах.

Що вона робить у фаду

У лісабонському фаду португальська гітара грає вступ, потім відповідає співакові у формі діалогу та імпровізує у швидших піснях. У супроводі фаду також використовують viola de fado — класичну гітару зі сталевими струнами, а іноді й контрабас. У коймбрському фаду гітара грає акордовий супровід разом з акустичною гітарою. Якщо будете слухати за чимось одним під час концерту, слухайте за короткими фразами, які гітара грає в паузах після кожного рядка, який завершує співак.

Виконавці, яких варто почути

У джерелах згадано кількох гітаристів як визначних виконавців цього інструмента. Серед них Армандінью, народжений 1891 року, та Артур Паредеш, народжений 1899 року, який здійснив революцію в налаштуванні та стилі коймбрської гітари. Його син Карлуш Паредеш також у цьому списку, разом із Фонтешем Рошою та Антоніу Шайнью. Марту Перейру да Кошту описують як першу жінку-віртуоза цього інструмента. Прослухавши запис будь-кого з них перед концертом, ви налаштуєте слух на ті відповідні фрази, які почуєте наживо.

Майстри та де почути інструмент

У джерелах названо дві родини португальських майстрів: майстерню Кардозу, тепер в Ерісейрі, та родину Грасіу, останній прямий представник якої, Жилберту Грасіу, жив із 1936 по 2021 рік. Casa da Guitarra у Порту додає портуську адресу — як крамниця, постійна виставка та концертна зала. Заклад зазначає, що гітара, на якій грали на його концерті, була виготовлена вручну портуським лютьє, тож інструмент і пісня ділять одну залу. Саме так там слухають фаду. Майстерня Музею фаду в Лісабоні вшановує обидві школи.

Читати далі: Casa da Guitarra: як забронювати